Пливе лебідонькою ніч
В казковім місячному сяйві...
Уже з тобою віч на віч
Ми зустрічаємось востаннє!
Не добираємо слова,
Ковтаючи отрути зілля...
Душа кричить, немов жива,
Як у родзалі — породілля!
Образи виткали лижню
З гори високої до прірви...
Хоч як від себе їх жену -
Так ні! Хіба що з серцем вирву!
Та душу смутку не віддам! -
Вона в надії вічній квітне!
Земний уклін усім Богам! -
Бо в ній горить яскраве світло!
http://litsait.ru/stihi/gorodskaja-lirika/ja-dushu-smutku-ne-v-ddam.html
Регистрационный номер № 000093303
ГАРНОГО НАСТРОЮ, ЛЮБІ ДРУЗІ!
С теплом душі, ваша @tinochka2 - Валентина Бородай
Comments 1