Server sync... Block time in database: 1615391772, server time: 1669574900, offset: 54183128

Russia-Ukraine War & Me | Day 24


I am writing this post in Ukrainian, my mother tongue. Hope, it'll be easy for auto translation for those who is interested.

This is not a diary, this is general review of my life at the war times.

💙 💛 💙 💛 💙 💛 💙

enter>

Щодня в нашому місті 1-3 повітряні тривоги. Але, як і раніше, в укриття я не ходжу. Немає натхнення це робити, краще працювати.

Ніколи на, що пізнаю всі 50 відтінків болю в спині... Так, офісна робота в мирний час провокувала біль у шийно-комірцевій зоні, але щоб так...

Це все через фізичну роботу в нестандартних і неприродніх позах. Коли я нарізаю клаптики тканини на матраци (на шкільній парті), я стою напівзігнутою. По кілька годика годин на день, авной повноцінний робнь (з 9:00 до 18:00). А щ0). А ще, від ножіють пальці правої руки, і все зап'ястя болить. Середній палець правої руки взагалі спухає так, ніби за нього вкусила бджола.

Коли плету маскувальні сітки, то чергую позиції тіла: то стоячи, то навприсядки. Якщо затриматись довго навприсядки, приємного мало. Також важко даються верхні частини сітки, бо руки весь час підняті вгору. вгору. Коротше, не звикла я. Але звикаю...

е є тид роботи, який найлегший: рвати тканину на стрічки (але для цього завжди малжди мало рулонної тканинитрічки нарізаються з речей, а не великих полоте полотен). Тому ут не вийде повноцінно – треба підрізати ножицями.

Іноді на стрічки приносять шовкові леопардові платтячка, красиві зеленкуваті блузи, строкаті міні спіднички... Так дивно знищувати цей "мирний", кокетливий одяг заради цілей війни...

Італійська швейна фабрика передала нам 10 величезнеличезних рулонівласної вовняної тканини сірих відтінків. Та тканина мала стати модними чоловічими костюмами, які б поїхали на продаж в Італію. Але стала камуфляжем для Захисників України💙💛

Ось фотографії з процесу виготовлення маскувальних сіток ⬇️

20220318_103410.jpg

20220318_173549.jpg

20220317_144135.jpg
Мене сфотографувала мама мого однокласника! Ми впізнали одна одну...

20220317_144113.jpg
Видно мою усмішку крізь сітку?

20220317_124414.jpg

20220316_124255.jpg

20220316_110859.jpg
Цей светрик на мені – знайдений серед купи речей, які приносять люди.ять люди до волонтерського центру. Адже я взяла єдину кофту,ну кофту: ту, якагнена на мені. А щоб її попрати, я "позичила" собі і цю на заміну

20220315_154307.jpg

Крім нас із мамою тепер у волонтерський центр ходять 2 дівчини з маминої колишньої роботи та двоє наших сусідів – Іра та Едик. Це мама їх заагітувала. Це добре, бо рук трохи не вистачало. Більшість "волонтерів" прийшли раз чи два, зробили 100 фоток і пішли... Так, війна породйна вивільняє некращі людські риси, а й найгірші😑

20220315_142645.jpg

⬆️ Протягом робочого дня в нас є один перекус – близько 14.00. Найчастіше нам дають бутерброди з ковбасою, печиво, яблука, чай. Приносять ці продукти прості містяни або селяни, волонтери або й ми самі (ті, хто працює на виробництві). Але інколи обіди нам приносить церква чи костел, и костел – як на фВ них дуже смачні супи😌 Їжа проста, але чомусь така смась така апетитна...
не ходила на обід ЗОВСІМ. Так вона глушила свій синдила свій біль, свій синдромтучно створювала собі хоч трохи дискомфорту, із комфорту із соліих, хто досі в блокаді і вмирає з голоду і холоду😭 А це міста Буча, Гостомель, Ірпінь, Суми, Чернігів, Харків, Миколаїв, Херсон. І Маріуполь❤️‍🩹😔

Російсь❤️‍🩹😔 Але я змусила маму ходити на обід і їсти – не працювати иупо на знос. А хоч трохи дбати про себе. Тим, хто зараз вмирає, ми своїм холодом і втомою не допоможемо вижити... Як би не хохотілось😭

Російс люди. Це справжня нечисть з пекла! Породження зла. Тож завдання Збройних сил України – відправити їх назад до пекла, звідки прийшли.

Слава Україні!🇺🇦


Comments 24