Терапия 16.1


Не знаю с чего начать. И чем продолжить. Сидел тупил перед монитором какое то вреия размышляя что писать? Несколько тем перебрал. 1. Рассказать про какую нибудь свою идею. 2. Написать несколько коротких рассказов. Ну знаете эти совсем короткие рассказы, не помню как этот жанр называется. 3. Не короткий, но выдуманный рассказ. Просто что нибудь нафантазировать.

Сидел думал думал и вспомнил. Что надо просто открыть чистую страницу и писать.
Вот и пишу. Вон уже сколько написал выше.

Что меня сегодня волнует. Недавно вспомнил что япари сегодня проиграл. Я обязался каждый день снимать видео, и выкладывать его на ютуб до 12:00. И сегодня тупо забыл это сделать. Что то утром забегался, засуетился, одно, другое, третье ... Вспомнил вот час назад, в полдевятого вечера... Пари было на 20$ и сотню берпи. 20 баксов мне простили.
И блин, год назад я делал такое же пари и тоже его протратил... карма какая то. Сначала мне не понравилось (это же терапия, надо писать как есть) сначало мне не понравилось что мне простили эти 20$. Ну блин, че меня жалеть?
А сейчас думаю что если и год назад я проиграл пари и сейчас опять проиграл, то 20$ меня ничему не учат. Ну действительно, нажал пару кнопок, и все. К вечеру забыл. А вот сотню берпи я завтра сделаю, и пока буду делать, буду вспоминать и это пари и себя такого безответственного. Уверен это поможет. Сотня бёрпи это тяжело, это не пару кнопок нажать. Это еще и больно будет скорее всего на следующий день. Потом и болью буду память себе тренировать раз по другому никак.

Ну и хватит про пари. Сегодня еще был спартанский пикник. Сидел вспоминал, думал что делал, как себя вел, что правильно, что не правильно, как можно было лучше (я же говорил что я мнительный? помню помню что говорил) Сидел короче мял сегодняшний день в голове и вот что решил. Надо некоторые выводы сюда записать. Что не понравилось - сегодня был с ребенком и он конечно же требует внимания и опеки. Тут костер, там озеро, там дорога, вообщем одного пятилетнего не оставишь. Это я к чему, а мне же было в кайф с другими "взрослыми" тусить общаться. А приходилось много времени в сторонке с Тихоном тусить. Тихон этот тот пятилетний ребенок.
Вот думаю - а как так можно было сделать, что бы и он и я нормально сегодня затусили?

И тут же всплыло ощущение, что я как то скомкано, не открыто, не полноценно...
блин, не знаю какое слово подобрать...
Вообщем вел себе так (по внутренним ощущениям) будто собачка на поводке. Взвешивал каждое действие - че сделать, че сказать, куда стать, что взять. Будто меня ограничили в словах и действиях и я выбирал из разрешенных вариантов.
И будто на каждое второе действие мне красный свет горел со звуком - биииип нельзя! биииип нельзя! биииип нельзя!
И это для меня типичная ситуация. Я часто себя некомфортно чувствую в кругу незнакомых и мало знакомых людей. Вот думаю как это исправить?
Ну во первых, уверен, не стоит себе планировать что и как я буду делать и не строить у себя в голове никаких ожиданий. А я как личность мнительная (говорил же да?) как личность мнительная я этим страдаю (и только иногда наслаждаюсь) страдаю фантазиями всякими - а как оно будет, а что в этом случае сделаю я, а как феерически и элегантно я то .
Вообщем не фантазировать на тему, а как оно будет и как в этом что будет, буду я себя вести. Потому как часто оно вообще не так происходит.

Второе - расслабся Виктор, ули ты такой напряженный и сверх задумчивый? Делай легко и непринужденно и меньше решай с какой стороны тебе к столу подойти или какой именно хлеб взять. Самый вкусный бери,че тут думать.

Короче расслабся и жги. Если не жги то мочи! Вообщем выбор не велик - будь собой

Запомнить надо - Быть собой!

Время! Терапия закончена!

624 слова


Comments 15


@vict0r я напишу своє емоційне враження про те, що коли бачиш у стрічці "я не знаю, що писати, але писати потрібно", то я ловлю себе на думці, що читати автора, який вичавлює з себе текст, що писати не хотів, дуже не хочеться. Може це пишеться заради зайвих 50 знаків, то звільніть себе від цього обмеження в кількість слів і знаків.

Проте мені подобаються деякі історії, які ви пишете, і я деякі з них читаю.

І є ще одне враження від цієї "терапії", що це якийсь мазохізм. Вставати вранці, коли це нікому не потрібно, щоб себе ламати? Ну це якось дивно. А якщо це реально потрібно, то чого від того страждати, має ж бути така мотивація, яка нівелює те страждання. І якщо продовжити, то виходить, що цією терапією ви лише привчили себе робити в житті те, що вам не подобається, і ви вже інші життєві події сприймаєте через ту саму призму "я хочу робити щось інше, а роблю те, що вигадав собі як необхідне".

Ну і я не розумію ось ці енергійні витрати на щось пусте. Ви хочете розвиватись, то пишіть, знімайте відео, проходьте відповідні курси по цим активностям, щоб робити це краще, цікавіше, розповідайте про свій прогрес в якійсь творчій діяльності, бо витрачати життя на те, щоб навчитись вставати вранці на 10 хвилин раніше... та кому потрібне таке пусте життя? Та яка з того користь.

Я розумію про цілеспрямованість, і досягнення. Але ж задоволення має приносити шлях досягнення, а не лише результат. Ви маєте собі уявити мрію, уявити той результат, що гріє вас настільки, що кожна хвилина витрачена на наближення до мрії вже приносить задоволення.

А якщо хочеться постраждати - підіть вагони розгрузіть, і разом із стражданням, ще й гроші отримаєте ;) А вони, як я зрозуміла, не зайві.

16.11.2019 23:33
1

@limnade привіт, питання - ти працюешь в задоволення? утром прокидаешься с задоволенням?

17.11.2019 04:54
1

@vict0r привіт, я завжди працювала з задоволенням. Коли на роботі виникали проблеми різного характера, я її міняла. І кожного дня я з собою торгувалась, що я можу не вставати вранці, але це значить, що мені доведеться шукати іншу роботу, тож через раннє прокидання я роботу не втрачала, бо ця мотивація була для мене достатньою. А зараз все, що я роблю, не оплачується. Це виключно для задоволення і для розвитку в тому напрямку, який є для мене бажаним.

Вранці я прокидаюсь 10-11-12. Я не скажу, що це добре, тому що зараз сонце заходить рано і я не можу малювати аквареллю більше ніж пару годин в день. Проте це мій ритм. Я не можу заснути до другої-третьої години вночі, тож це просто природній сон.

17.11.2019 11:20
1

@limnade Люди которые говорят что могут, и люди которые говорят что не могут - одинаково правы (с)

"Кожного дня торгувалася", так само як я, а якщо торгувалася, то робила теж щось через силу, а не від задоволення. Так само як я. Бо бачила в тому сенс. Як і я бачу сенс в утрішніх підьйомах, писанні, в іншому.

Ух тиж, ти малюешь? круто!! Я теж, тількі у себе в уяві :))

17.11.2019 11:24
0

@vict0r моя робота була задоволенням, тож торг був замотивованим. Варто не чіплятися до слів, а бачити всю картину :)

17.11.2019 11:35
1

@limnade згоден про всю картину :) теж юзай то правило :)))))))

17.11.2019 11:45
1

@limnade а де яписав що мені не "хочеться писати?

17.11.2019 04:56
0

@vict0r і доречі про писання книжки. У нас є поширеною думка, що написання книги - це написання потоку думок. І це в деяких творах може так виглядати. Проте необхідними складовими гарної книжки є мета автора, є сюжет автора, його розвиток, кульмінація і "осяяння" для читача. І в тому числі є красива мова, цю тему доречі нещодавно в росії підняв їх філолог-професор про "клоачний рускій язик", що ллється звідусіль. Я - читач із великим "стажем", я знаю, що приємність книги в тому числі створюється незвичними метафорами і виразами, які можна сидіти і "пережовувати" в голові.

Я розумію, що мій підхід не є необхідним і обов'язковим, проте якби я вирішила зайнятися написанням книги, то я б щось пошерстила по теорії і практиці
Якщо не хочеться оплачувати якийсь професійний курс
https://www.coursera.org/specializations/creative-writing
то можна було б подивитись програму курса і добрати необхідні знання. Або пошукати безоплатні окремі тренінги, тьюторіали і подібне.

17.11.2019 11:30
1