Іван Миколайчук: непроста доля талановитого актора від Бога


Ліна Костенко:  Геній про Генія

 НЕЗНЯТИЙ КАДР НЕЗІГРАНОЇ РОЛІ

 Іванові Миколайчуку


Його  в  обличчя  знали  вже  мільйони.
Екран  приносить  славу  світову.
Чекали  зйомки,  зали,  павільйони,  -
чекало  все!  Іван  косив  траву.
 

О,  як  натхненно  вміє  він  не  грати!
Як  мимоволі  творить  він  красу!
Бур'ян  глушив  жоржини  біля  хати,
і  в  генах  щось  взялося  за  косу.
 

Чорніли  вікна  долями  чужими.
Іван  косив  аж  ген  десь  по  корчі.
Хрести,  лелеки,  мальви  і  жоржини
були  його  єдині  глядачі.
 

І  не  було  на  вербах  телефону.
Русалки  виглядали  із  річок.
Щоденні  старти  кіномарафону
несли  на  грудях  фініші  стрічок.
 

Десь  блискавки  -  як  бліци  репортера,
проекція  на  хмару  грозову.
На  плечі  стрибне  слава,  як  пантера,  -
він  не  помітив,  бо  косив  траву.
 

Іваночку!  Чекає  кіноплівка.
Лишай  косу  в  сусіда  на  тину.
Іди  у  кадр,  екран  -  твоя  домівка,
два  виміри,  і  третій  -  в  глибину.
 

Тебе  чекають  різні  дивовижі.
Кореспонденти  прагнуть  інтерв'ю.
Москва.  Гран-Прі.  Овації  в  Парижі!..
Іван  косив  у  Халеп'ї  траву.  

  15 червня далекого 1941 року народився видатний актор Іван Миколайчук.  

  Він по праву заслужив високе визнання глядачів, став душею, символом українського кінематографу. Визначний режисер Сергій Параджанов високо оцінив його талант та поставив його в один ряд з визначним Олександром Довженком.

 Сьогодні  хочу познайомити жителів Голоса з цією неймовірною постаттю. Людиною, шлях якої був дуже тернистим, але з якого великий митець не звернув та пройшов до останнього подиху.

  Іван Миколайчук народився у селі Чортория Чернівецької області. Його батьки мали важку долю та були звичайними трударями, селянами. Зараз це важко уявити – у сім’ї виховувалось 13 дітей. Маленький Іванко з 12 років грав у сільському театрі. Вступає до Чернівецького музичного училища, де за дуже кумедної ситуації  зустрічає свою половинку на все життя - Марію Карп’юк. Дівчина грала жабку, а Йван мав квакати із-за лаштунків. Ця кумедна історія переросла у величезне кохання, яке пронизало все життя Марії та Івана.

  У 1963 році Іван Миколайчук переїздить до Києва, де стає студентом  Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенко-Карого.  Саме тут розпочалась його кар’єра у світі кіно. Він знімається у курсовій роботі Леоніда Осика – «Двоє».

 Уже з другого курсу молодий  статний парубок знімається у двох кінострічках, одна з яких -  «Сон». Як на мене, то саме завдяки цій ролі Іван Миколайчук розкрився як найгарніша ранкова квітка на українському небосхилі українського кіно. Він зіграв роль Тараса Григоровича Шевченко, але зіграв, вклавши у роль всього себе, зіграв з такою любов’ю, що цей фільм і на сьогодні зачаровує.

  Проте візитівкою талановитого актора, його зірковою роллю стає трагічна роль Івана Палійчука у «Тінях забутих предків». За цю роль наш Іван отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на різних кінофестивалях та увійшов до Книги рекордів  Гіннеса. Миколайчук так зіграв цю роль, зіграв фактично самого себе, що його образом надихалися художники, письменники, актори, співаки. Він став символом української боротьби за незалежність України в 60-х роках. 

Саме на прем’єрі показу фільму «Тіні забутих предків» у 1965 році, коли люди боялись навіть криве слово сказати в бік більшовицької влади, коли КДБ кидало на 25 років за найменше слово критики в бік радянського табору, великий поет України Василь Стус з побратимами виявили непокору та зневагу до радянської влади. Разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом він із трибуни закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Це стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції Василя Стуса відраховано з аспірантури.

  Іван Миколайчук подарував нам безліч прекрасних ролей.  Його картини можна передивлятись та кожного разу знаходити якусь нову грань та промінець у грі великого Майстра. 

Саме за проукраїнську позицію у 70-х роках для Івана настали дуже важкі часи. Багато акторів перефарбовувались, учили мову та пристосовувались бути хамелеонами для нової влади. Іван не зміг цього зробити за що поплатився. Сергія Параджанова заарештовують, а  Миколайчуку закидають «націоналізм» за любов до України, мови, традицій.

  КДБ знало, як це робиться, і незабаром, завдяки доносу якогось сексота «КГБ», актора кваліфікують  як «людину ворожої ідеології». Після виходу фільму «Білий птах з чорною ознакою» допити актора взагалі почали проходити регулярно.

  Поступово актора, за вказівкою згори,  витіснили з екранів, його прізвище викреслювали з більшості знімальних груп, хоча режисери дуже хотіли бачити цього талановитого актора у своїх фільмах.

  У 1979 році за Миколайчука заступився секретаря з питань ідеологічної роботи Харківського обкому КПУ Володимир Івашко – Іван отримує дозвіл зніматись у легендарній стрічці «Вавилон ХХ». Всі ці гоніння не додали Миколайчуку здоров’я. Як згадує його дружина Марія,  саме нервові напруження стали однією з причин захворювання Миколайчука на рак.

 Миколайчуку було дуже важко фізично із-за постійних болів та він до останнього подиху віддав себе кіномистецтву. Під кінець свого земного життя знімався у декількох фільмах, готував сценарій до кінострічки «Небилиці про Івана». Як він чекав дозвіл на цей сценарій... У 1986 році, коли фільм можна було знімати, актор заслаб та не міг вже самостійно рухатись. Іван Миколайчук помер 3 серпня 1987 року у Києві.

 Друзі! Івана Миколайчука пробували партійні бонзи викреслити зі списків акторів, але з українських сердець вони не змогли відібрати у мільйонів українців той промінчик, який зміг у важкі часи подарувати простий хлопець із далекого села Чортория, що на  Чернівецчині. Вічна йому подяка та пам’ять.



Comments 6


Unfortunately, I cannot appreciate the article. Don't know this language. Alas.

15.06.2017 23:14
0

It is Ukaininan language. About actor Ivan Mykolaychuk.

16.06.2017 05:20
0

Да да. Это то я понял. Но вот хоть и родственные языки, а все равно по настоящему, к сожалению, оценить не смог.

16.06.2017 10:31
0
Спасибо @dobryj.kit
)
17.06.2017 21:55
0