Книжки 2020


Цей рік став першим, коли я не прочитала жодної книжки російською. Просто нічого якісного не трапилось вже, адже московитська культура дуже швидко занепадає.

І вже кілька років я веду перелік прочитаних книжок, щоб легше було знаходити авторів і книжки, коли щось згадаю. Минулого року перелік був такий:

  1. Улас Самчук. Марія.
  2. Nelle Harper Lee. To Kill a Mockingbird.
  3. Сергій Жадан. Ворошиловград.
  4. Charles Dickens. Oliver Twist.
  5. Володимир Митус. Вітер долі.
  6. Ліна Костенко. Берестечко.
  7. Фенімор Купер. Звіробій.
  8. Улас Самчук. Куди тече та річка?
  9. Charles Dickens. Great Expectations.
  10. Андрій Кокотюха. Легенда про безголового.
  11. Пантелеймон Куліш. Чорна рада. Орися. Гордовита пара.
  12. Василь Шкляр. Ключ.
  13. Д Норгар. Крила яструба.
  14. Гаррієт Єлізабет Бічер-Стоу. Хатина дядька Тома.
  15. Юрій Журавель. Знай наших.
  16. Jane Austen. Emma.
  17. Ленгстон Х'юз. Попо і Фіфіна, діти з Гаїті.

Справжнім відкриттям року стала Д Норгар (це псевдонім з booknet.com) "Крила яструба". Космічна фантастика. Вона атмосферою трохи нагадує "Древній" Тармашева. Я колись завантажила в інтернеті, коли його рекламували в кожному вагоні метро в Санкт-Петербурзі. Але воно написано якимось силовиком, чи то спецназівцем, чи то фсб-шником. Там дуже вип'ячена "брутальність" і обмежений словниковий запас. Хоча сюжет захоплюючий в перших двох романах.
А Д Норгар - це просто... Пастернак. Читаєш і насолоджуєшся, як авторка володіє словом. І в мене попереду ще щонайменше дві книжки цієї трилогії, а потім, можливо я почитаю ще й інші серії, коли будуть. Читайте, ставте їй вподобайки, донатьте, бо книжки в безкоштовному доступі, але це варто того, щоб заплатити за читання.

Другим відкриттям року став Володимир Митрофанов :)
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Його немає в переліку вище, бо він перекладач. В його перекладі я прочитала "Хатину дядька Тома" і "Попо і Фіфіна, діти з Гаїті". Нашла весь перелік його перекладів, бо шукала чи не було у нього власних романів, але, на жаль, тільки переклади. І зараз продовжую вибирати те, що він переклав.

Ну а розчаруванням року став... Андрій Кокотюха. Ну як розчаруванням? Я багато не очікувала. Просто під літературний скандал липня вперше почула його ім'я, а він так напирав на те, що він автор 78 романів і 154 п'єс (точно я не пам'ятаю цифри), але щось таке. І мені захотілось ознайомитись з його творчістю. Не купувала. Знайшла на тому самому Букнеті "Легенда про безголового" і вже написала свій відгук туди ж, бо знаю, що він читає, і хочу щоб інші читачі знали, чого очікувати.
Моя головна претензія - це нелюбов до своїх персонажів. Там стільки зневаги і зверхності, що відраза з'являється до автора. А так-то для тих, хто в 90-ті читав Марініну, це щось таке. Примітивні персонажі, мова, сюжет.

"Учітеся, брати мої! Думайте, читайте, І чужому научайтесь, − Свого не цурайтесь..." ;)


Comments 7


@limnade, і, доречі, до планів на наступний рік доїхати до книжкового і купити ще трьох з наших "метрів слова", яких мені хочеться мати в паперовому вигляді, і відповідно, які мають отримувати прибуток від того, що я їх прочитаю:
Забужко, Андрюхович і Винничук.

06.01.2021 12:57
0

@limnade, погано те що часто немає перекладу книги яку хочеш прочитати(((..... Може струсити пил з класики що стоїть на полицях))

06.01.2021 16:10
0

@sergiy, мені весь набір класики потрібно формувати з початку, але все, що читаю, купувати не буду - тільки найкласичніше. Щоб не захаращувати житло в нагоді стають аудіокниги на ютубі (чотири книжки минулого року я прослухала) і електронне читання від авторів на booknet.com. Мальописи, звісно, купую. В них весь кайф потрібно розглядати на сторінках.

Зараз попит на книжки українською зростає, перекладачі, наскільки мені відомо, повністю завантажені. У нас є проблема, що в рамках програми тотальної русифікації (нелагідної) російські видавництва іноді викуповували бестселлери і на нашу країну, і на Білорусь, і відповідно спеціально нічого не перекладали, щоб люди були змушені читати їх російською. Але я на таку примусову русифікацію реагую дуже просто - у світі величезна кількість книжок, я почекаю перекладів українською, або знаходжу англійською і треную її. Також корисно.

Але класику я відкриваю для себе знову, бо хоч я і читала в школі всю програму і все, що можна було дістати у нас, але сприйняття в підлітковому віці на рівні екшену і діалогів, а зараз я звертаю увагу на те, як написано, як мене автор розважає, як ставить своїх героїв у незручні ситуації. Я навіть звертаю увагу на меблі, на їжу, на одяг, на особливості архітектури.
І після прочитання ще якийсь час думаю про те, що прочитала. А в школі усі оті характеристики героїв, теми і ідеї творів, метафори, гротески тощо здавались чимось непотрібним. Зараз завдяки цій базі я можу думати про твори, аналізуючи все це.

06.01.2021 17:44
0

@limnade, поздравляю вас с тем, что за год вы не прочитали ни одной книги на русском языке. Есть, чем гордиться 👍️ И е читайте больше, и, главное, не перечитывайте. А если у вас такие еще остались в личной библиотеке - сожгите их.

06.01.2021 19:05
0

@sergsha, да да сжигание книг уже было в истории, бандеровцы как раз тот режим поддерживали

06.01.2021 19:31
0