Книги 2019


Я вже декілька років фіксую книжки, які встигаю прочитати протягом року, і нажаль вважаю, що їх дуже мало. На свій захист можу тільки зазначити, що англійською я читаю набагато повільніше, бо в середньому на книжку українською-російською я потребую один-два дні, а от англійською можу читати пару місяців.

  1. Агата Крісті "Крадіжка в готелі "Гранд Метрополітен".
  2. Anthony Throllope "The Last Chronicle of Barset".
  3. Ольга Кобилянська "Природа".
  4. Ромен Гарі (Еміль Ажар) "Життя попереду".
  5. Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні".
  6. Ann Radcliff "The Castles of Athlin and Dunbayne".
  7. Оноре де Бальзак "Гобсек".
  8. Агата Кристи. "Лощина".
  9. Агата Кристи. "Скрюченный домишко".
  10. Володимир Винниченко. "Федько-халамидник".
  11. Артур Конан Дойл. "Людина з вивернутою губою".

Я не вважаю, що сюди варто включати професійну літературу, хоча підручники, необхідні мені, я вже прочитала, а більшість професійних новинок пишуться заради однієї-двох глав, і розтягуються на книгу через комерційний інтерес.
Так, звісно, як і більшість з нас я читаю кожного дня дописи, статті в журналі, експертну аналітику, але проста добра класична художня література формує цілісність поглядів, цінності і життєвий досвід. Ну і я намагаюсь дотримуватись певного балансу між трешем (детективами/фентезі), класичною українською і англійською літературою (і останню в оригіналі). Хоча тут у мене був ще Ромен Гарі, який мені випадково на очі натрапив, і довелось дочитувати. Тут варто сказати, що якщо мені не подобається твір, я все одно його дочитаю до кінця, бо автора я зрозумію тільки через повний текст і я маю знати, що ж сталося з героєм (навіть вигаданим).

А зараз я читаю "Марію" Уласа Самчука (того самого "унрівця"-"оунівця", якого так ненавидять московити), але він вже увійде до переліку 2020 року. Відірватись я від нього не можу, і скоріше за все сьогодні закінчу. Я його вже читала, як і наприклад "Хіба ревуть воли...", і "Федько-халамидник", але сприйняття твору в шкільному віці і зараз відрізняються як небо і земля.
"Марію" я не пам'ятаю взагалі, бо коли її додали в програму, в Каневі не було ще жодної книжки. По "Тигроловам" хоча б було знято фільм, "Жовтий князь" був в одному екземплярі в одній бібліотеці, інтернету не було... (це все твори письменників-емігрантів, якщо комусь незрозуміло). Але я "Марію" знайшла на Петрівці вже після закінчення школи і купила, бо нам порадила вчителька, хоча як я й говорила прочитала не виділивши для себе щось особливе, притаманне саме Уласу Самчуку. І одразу після того, як прочитала, передала вчительці, щоб вона могла своїм учням на ніч видавати і ознайомити з твором.

Так от, зараз я вражена мовою Уласа Самчука. Це найкраща з усіх українських мов, ось таку мову я хотіла б чути щоденно, вона чуйна, вона вразлива, вона емоційна, вона вишукана і різноманітна. Відтінки емоцій просто неймовірні. Якщо я можу порівняти Івана Багряного з Джеком Лондоном, бо він нереально пригодницький. То от Уласа Самчука я можу порівняти з Борисом Пастернаком (варто тут згадати і про українсько-єврейське походження останнього) через володіння мовою. Вважається, що нобелівку Пастернаку дали не за літературне мистецтво, а через політику - зображення життя пересічних людей у міжреволюційні часи, і цікаво, що Самчук написав свій твір на 20 років раніше, а головна тематика "Марії" та сама. Але хоча й ось ця арена великих змін на фоні простого життя головних героїв неймовірно цікава, головною рисою, найкращим досягненням твору є мистецтво передачі. І "Марії", і "Доктора Живаго".

Що мені кинулось в очі, так це те, що насправді в українській літературі Росію дуже рідко так називають. Я зараз розумію, що в дуже різних письменників, там, де вони ніяк не підкреслюють свого ставлення до імперії, а просто згадують, майже завжди Московія, Московщина, московська мова і московити. Ніби Петра з його вкраденою назвою і не було і це при тому, що столиця була перенесена.

А ще... я розумію, що (доречі в Пастернака так само) не може бути ідеальних героїв на фоні таких тяжких життєвих потрясінь. Але прямо хочеться по-вчительськи взяти ручку з червоною пастою і попідкреслювати Марії очевидні помилки, які вона не мала робити. Повикреслювати ті події, які б через це не стались... І вони всі такі людяні, і такі неідеальні в цих творах, і нема кого брати за приклад.


Comments 5


@limnade теперь понятно, почему ты такая тупая. Осилить 11 книжек для девятиклассников за год, причём сидя каждый день дома...

09.01.2020 11:23
0

@now мая некагда читать. Ана писат в фейсбук жалаба на агресара.

09.01.2020 15:19
0

@limnade мая страна запрещай Агата Кристи. Чтобы девачка-семикласник не вирас такой тупой, как самка баран.

09.01.2020 11:46
0

Дякую. Треба буде перечитати Самчука

09.01.2020 17:59
8