«Оля, це було кльово!»


      Люди, ми не соромимось займатись коханням, але розмови про секс у нас табу. А ще дивніше для нас, що людина власну пристрасть направляє на творчість. Осуд в очах та репліки «Як можна про таке писати?». Чомусь сексуальна інтеграція вкоренилась(прижилась) в замовчуванні та заборонах? Хоча, в кожному тоталітарно-еротичному товаристві, знайдуться сексуальні дисиденти, такі як Оля Кльова, автор еротичних віршів ( «Поза 100»), малярем початківцем та турботливою мамою. Закінчена медична освіта не зламала жагу до написання, адже той хто творить буде оцінений. З нетерпінням очікую збірку, що й Вам раджу.   

   Щоб взяти інтерв’ю у представниці прекрасної половини людства, журналіст повинен закохатись на час. Забути про інтерв’ю, намагатись розпочати стосунки, говорити як на першому побаченні й очікувати продовження. «Взяти»  її всю, щоб підчас «відносин» у Вас було:  знайомство, завоювання, злість, змагання, заклики, задоволення. А закінчуючи, бути  втомленим та  незадоволеним  довго сидіти й курити. Ставляючи  питання: «Що, на цей раз, зробив не так?»  – якщо журналіст-донжуан недосвідчений. «Краще описувати, ніж писати» - оправдовувалась лінь сумлінню моєму поколінню.   У віках написаних віршів та бажання тіла, спокуса вкусила з повною силою людську уяву. Альтанка-Діана певне такого ще не чула. Зелене світло старого ліхтарика сипле промінцями на твої очі та повіки, вони здаються зеленими смарагдами всіх людських віків.     Муза плакала, бо мовляв, інші думають, що твій талант кріпиться до тіла. А вона, тліла, спалахувала, стверджуючи, що це потрібно. Писала важко дихаючи, тримала старенький потріпаний блок- для літерних -нот. Ви можете не вірити, але танець на пілоні найме віру. Лаконічні вигини крутяться по папері риють ритми та рими, які наповнені сексом, потом, пілоном.

  - Пані Оля, коли Ви написали перший вірш?  - Римувати я почала ще в молодших класах, коли з християнської етики дали завдання написати твір-молитву-подяку батькам... Так, як не дивно, саме такої тематики був мій перший вірш! Потім я написала вірш про крокодилів на урок біології. - А все ж таки, наразі еротика. Що штовхнуло Вас у вир пристрасті в поезії?  - Перше й наступні дівочі захоплення. А я соромилась, бо що, сексуально-стурбована? Й продовжувала дряпати в блокноті плаксиві віршики а-ля «романтика підліткового віку» Страхи з часом минули й я поглинула в море задоволення.  Все має місце, адже за тілом не всі можуть побачити плід інтелекту.  Потрібно бути сильною, щоб читати власне на публіку, а від інших відкидати словесний непотріб. Людина-аркуш – це як куш, що можна зірвати з повнотою всього та недостачею сил. Вона не з тих, хто хоче писати задовольнятись тілом, ставляючи, плоть, наче віхоть продає хіть. Зелене світло й біле полотно між похітью образів це все що потрібно.   - Погодьтесь, жанр для загальної маси людей специфічний, що говорили люди та де взяли сміливість розповісти про власну творчість? 

  - Про мою пристрасть майже ніхто не знав, бо тільки невеличкому колу обраних я довірила свою таємницю. Натхнення супроводжувало мене майже постійно, будило ночами… Я діставала з-під подушки блокнот і улюблену ручку, що напоготові чекали на нові рядки, і писала… Згодом почали зринати запитання: а навіщо я пишу? Щоб ховати від людського ока? Сама для себе? Чи треба виходити з зони комфорту і шукати свою аудиторію? Я побачила проблему, що люди (здебільшого) уникають теми сексу, не говорять про «це» один з одним: соромляться, бояться, чи просто не хочуть визнати, що це для них важливо. 

 - Що Ви хочете донести читачам власними віршами?  - Своїми віршами я хочу показати, що фізичне бажання – це прекрасно: від нього ми отримуємо задоволення, продовжуємо рід, живемо наповненим життям. Це є проявом любові врешті-решт! Хоча дехто, на жаль, сприймає його як щось буденне та належне, як безумовний (вроджений) рефлекс. І, не надаючи цьому потрібної уваги, думає: та все нормально, нікуди ті почуття не дінуться… А, може, якраз через таку думку й згодом виникають проблеми у взаєминах? На щастя, є ще і ті, хто вважає кохання мистецтвом, ті, що леліють його, плекають, прагнуть розвиватися у сексуальній сфері і урізноманітнювати життя, реалізовуючи цікаві, деколи злегка «божевільні» ідеї, та розфарбовувати його яскравими, кольоровими барвами.     Можна навіть поєднувати її погляд на проміжні трамвайні потяги-вагони. Розмови про долю в яку віриш, вірші котрі котяться на трамвайних лініях. Підтверджуєш, що можна зупиниться на будь-якій зупинці. Вибір підвладний кожному, писати еротику або бути зґвалтованим чимось, розумом чи серцем?

    Що підтверджується не тільки творчістю, а життєвою гордістю. Побудувати власну гору. А чи не кожний цього хоче? Хочеться бачити виключно нерівні рядки та нарівні включати спраглість справжнього сприйняття. Про щось думає, а паузи можна скоротити цигаркою та сірником.   Все закрутилось нікотином. Думками трактувати план, дайте такту, ставлю крапку. Я забуваю згадку…     


Comments 2


Повертайтеся на Голос :)

24.09.2017 17:50
0