СИРІЙСЬКИЙ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ(UA)



            Сирійський конфлікт має як і  соціально-політичний  так і збройний характер. Конфлікт розпочався 15 березня 2011 року з демонстрацій, які були частиною Арабської весни. Після цього переріс у повстання та громадянську війну в 2012 році. Протестувальники вимагали відставки Президента Башара аль-Асада та завершення майже 50-річного однопартійного правління Баасистів. Зараз вже дуже складно сказати однозначно, хто саме воює в Сирії між собою, і яка кількість держав залучено у " сирійське павутиння ". Саме це визначення з максимальною точністю характеризує дії різних держав на території Сирії, здійснюючи які вони все більше втягуються в конфлікт, а вийти з нього поки представляється проблематичним.
           У Сирії на початкових етапах заворушень був притаманний більш  внутрішньогруповий тип конфлікту, але низка подій спричинили поступові зміни типу конфлікту що призвели до міжгрупового конфлікту, в результаті чого на території Сирії розбіжності почалися не тільки між внутрішніми опозиціями(Режим Асада, Ісламська держава, Фатах аш-Шам, Ахрар аш-Шам, Вільна сирійська армія, Курди), а й між країнами що підтримували різні сили у повномаштабному внутрішньому конфлікті, насамперед не тільки розбіжності між внутрішніми групами, а це конфронтація між США і Росією, між двома членами НАТО (США і Туреччиною) і заклятими ворогами Ізраїлем і Іраном

            Досить цікавим є розяснення сторін конфлікту,адже власне їх тут не два чи три. Отже хто проти кого у цьому конфлікту виступає і за що.
Усе вкрай заплутано у сирійському конфлікту - опозиція, яка є розколотою на різні групи повстанців, міжнародні гравці, що воюють на різних фронтах. Офіційник правлячим режимом у Сирії являється президенство Башара аль-Асада. Проти сирійського режиму Башара аль-Асада воюють як великі повстанські організації, які можуть нараховувати понад 10 тисяч бійців, так і місцеві невеликі повстанські групи. Режим Асада, у свою чергу, воює не лише проти повстанців, але й проти терористичного угруповання "Ісламська держава". Крім того, в конфлікт втягнута низка світових держав, і вони підтримують у Сирії різні супротивні сторони.Внутрішні сторони конфлікту являються такі сторони як:
1)Режим Асада, традиційним партнером династії Асадів виступає Росія, яка втрутилась у війну, здійснюючи авіаудари.
2)Терористичне угруповання "Ісламська держава".
3)Опозиційне угруповання "Фатах аш-Шам" – хоча ідеологія схожа до тієї, яку сповідує "Ісламська держава", але ці обидва угруповання вороже налаштовані одне до одного. США та Росія вважають "Фатах аш-Шам" терористичною організацією. У цьому конфлікті передусім переслідують одну мету: позбутися Асада. Заради цього вони готові підтримувати й радикальних ісламістів.
4)Салафітське угруповання "Ахрар аш-Шам", підтримку це угруповання отримує з Туреччини. поставили собі за мету повалити режим Асада та створили державу на принципах ісламу.
5)"Вільна сирійська армія", підтримку отримує збоку очолюваної США військової коаліції та турецьких військ.Її члени мають найрізноманітніші ідеологічні переконання,але повязує їх тільки те, що вони бороться проти "Ісламської держави"
6)Курди, виступають на боці режиму Асада, а інші - кооперують з противниками сирійського режиму. Деякі борються на боці Заходу проти "Ісламської держави". Це один великий табір, який налічує різних предствиків, що воюють і проти "Ісламської держави" і Заходу. Противниками кудрів є як і США з Туреччиною так і Росія(це із ти, хто був втягнутий із зовнішніх груп)
Дії які приймають учасники конфлікту являються виключно силове протистояння з певною обережністю,адже конфлікт зовсім не стихає,а наоборот на протязі стількох років поступово розширюється
З одного боку - Російська Федерація, Іран, Сирійська Арабська Республіка Башара Асада, шиїтські угруповання з Лівану, Йемену та інших країн. США, країни НАТО, в тому числі і Туреччина, сунітська коаліції з мусульманських країн на чолі з Саудівською Аравією і сирійська опозиція - з іншого боку.
Причинами стало з'ясування стосунків і розстановки акцентів між шиїтської і сунітської гілками ісламу. Багато країни-учасники конфлікту поділилися саме за релігійним принципом.

На даний момент об’єктивними чиннаками являються: економічні причини
а саме: боротьба за нафтові і газові "важелі" Близького Сходу. Сирія посідає важливе геоекономічне і географічне положення, і контроль над цією країною означає економічне домінування в регіоні. Й власне з'ясування стосунків і розстановки акцентів між шиїтської і сунітської гілками ісламу

В додачу до суб'єктивних факторів у ьому конілфкті віднясть, несппроможність примирення певних радикальних ісламістьких угрупувань, при тому що більшість із них переслідує одну і ж ту саму ціль, також,власне не малий вплив має діяльність певних сторін конфлікту(використання хімічної зброї Режимом Асада, потянгнуло за собою використання ракет з боку США,Франції та Німеччини, що власне ще більше поглибило конфлкт й відкинуло власне мирне вирішення його)
           Найвірогіднішим інцинендтом що поклав початок розпалу маштабного конфлікту стались протести
18 березня 2011 коли великомасштабні протести стались в декількох містах, в тому числі, в Баніасі, Дамаску, аль-Хассакі, Даарі, Дейр аль-Зорі і Хамі. У відповідь, поліція застосувала сльозогінний газ, водяні гармати, палиці, і навіть вогнепальні набої. Щонайменше шестеро були вбиті, багато учасників зіткнення були поранені. Протягом наступних кількох днів сили безпеки розігнали мирну демонстрацію на площі Марджа в Дамаску. 25 березня понад 100 000 людей взяли участь в демонстрації, принаймні 20 були вбиті в зіткненнях з поліцією. Протести також поширились на інші міста, в тому числі Хомс, Хаму, Баніяс, Джасем, Алеппо, Дамаск і Латакію. В цілому, було повідомлено про понад 70 загиблих. Ексалація конфлікта продовжується і до цього часу,різниця тілкьи втому, що починаючи з 2011 рокі, інтенсивність екскалації тільки набирає оберту й припинення настання тільки тоді коли, власне всі сторони конфлікту підуть на препирення і визначення тому, що необхідно кожному із сторін.Психологічні зміни у спринйяття конфлікта з часом змінюються, адже прои вступі у кнофлікт міжнародних гравців змінилося і бачення ситуції,хтось побачив і позитивні пункти у втручання.Але зміни у сприйняття цієї ситуації, ажніяк не можуть нап даний момент вирішити цю проблему,а тільки переглянути стратегії дій.
З початков входження до конфлікту різних країн і підтримки цими країнами різні сторони, змінилось і ставлення країн до союзників цих сторін. Росія підтримує Асада, РФ надає підтримку військову Асаду,Коли в той час США надає озброєння ІСЛАМІСТСЬКИМ ГРУПАХ що ведуть війну  проти РЕЖИМУ АСАДА, Росія блокує в Раді Безпеки ООН всі резолюції, спрямовані проти Асада, і продовжує, незважаючи на міжнародну критику, забезпечувати його армію зброєю. російська авіація розпочала бомбардування позицій бойовиків як "Ісламської держави", так і, за висловом Москви, "всіх інших терористів". При цьому повідомляється, що удари були завдані і по позиціях угруповань, які підтримує Захід. Іран у цій війні підтримує чинного президента Сирії. Ця країна відправляє туди своїх «добровольців» воювати й допомагає військам Асада зброєю. Туреччина від самого початку війни наполягала на тому, що сирійський президент має піти, після розбиття на два табори(хоча якщо брати до уваги менші угрупування то виходить три і більше), то кожен учасник змінив своє ставлення до інших учасників, і у кращу сторону і у гіршу,залежно від того який саме учасник береться до уги.
 &n          Нині справа мирного врегулювання Сирійського конфлікту вирішується на двох дипломатичних майданчиках. Один із них – це Женева. Там відбулося вже десять раундів переговорів за участі представників уряду. Якихось реальних результатів вони не принесли.
Туреччина, Росія та Іран запропонували альтернативний майданчик для переговорів в Астані. ООН цю ініціативу підтримала. Принципова відмінність від Женевського формату: на перший раунд в січні цього року запросили представників саме озброєної опозиції.
Головний результат зустрічі в Астані – згода щодо створення тристороннього механізму моніторингу за дотриманням перемир’я у форматі Росія-Туреччина-Іран.В се буде залежити від подальшого розвитку подій,найкращим звісно буде варіант у вигляді взаємовигідного типу, аніж силовий, адже даний метод надасть кожній із сторін необхідні умови для функціонування у мирі,але зважаючи на теперішню ситуацію,скоріше за все вирішення даного конфлкта буде у виглядв силового методу.
На мою думку, щоб завершити даний конфлікт, потрібно зробити так, щоб РФ не продовжувала надавати підтримку Асаду, й перекрити шляхи постачання озброєння й живої сили із Ірану, далі необхідно збільшити військову присутність НАТО й США,й остаточно знищити усі угрупування що суперечать міжнародному праву й становлять небезпеку для іншим людей.Отже вирішення даного конфікту шляхом переговорів не дало результату й на даний моент ефективним є силові методи вирішення проблеми.

В.Н. 2018


Comments 0